ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

                                                                          ЯГОТИНСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

   Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в України є народ. Народ здійснює владу безпосередньо через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Незалежно від законодавчої і виконавчої влади діє судова влада, органами якої є суди, покликані здійснювати правосуддя і бути важливим елементом стримувань і противаг між гілками влади. Становлення сильної і незалежної судової влади є обов’язковою умовою побудови в Україні правової держави.

   Перші згадки про суди сягають своїм корінням до ранніх цивілізацій. Згадки про функції правосуддя можна знайти у папірусах Давнього Єгипту, «Книзі Суддів» Старого Заповіту, Законах Ману, суд общини Київської Русі, церковні суди в період християнства, козацькій суд Запорозької Січі, суди присяжних та мирові судді.

   Після Жовтневого збройного повстання, що проголосило владу Рад, судова система Російської Імперії, яка діяла до 1917 року, що повністю втратила до цього часу свою дієздатність, була зламана. Партія Більшовиків декретом «Про суд» від 24 листопада 1917 року ліквідувала всі судові органи, що діяли в дореволюційний період, а саме «буржуазно-поміщицькі» суди (генеральний суд, судові палати, окружні суди, з’їзди мирових суддів, мирові суди, суди військові, морські, волосні, комерційні) та всі установи і організації, що були при них.

   У березні 1918 р. було здійснено спробу розпочати реформування всієї судової системи відповідно до нового адміністративно-територіального поділу УНР, що виявилося в підготовці утопічного проекту Закону “Про організацію судів Республіки на землях”.

    10 січня 1918 p. вже була оприлюднена постанова Народного Секретаріату України від 4 січня 1918 р. “Про введення Народного суду”.

    Тимчасове Положення про народні суди і революційні трибунали УРСР, за яким в Україні, як і в РФСР, створено дві самостійні судові системи: 1 – народні суди і ради народних суддів; 2 – революційні трибунали. Положенням було встановлено, що народні суди діють у складі одного постійного судді і двох народних засідателів, обираються міськими Радами робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, а у волостях – виконавчими комітетами Рад депутатів. До підсудності народних судів належали всі кримінальні і цивільні справи, за винятком підсудних революційному трибуналу. Цим положенням в Україні було організовано єдиний народний суд (не менш, як один на район). Впроваджувався також касаційний порядок оскарження вироків і рішень народних судів.

    За тимчасовим положенням від 20 лютого 1919 року були ліквідовані повітові і міські народні суди. На базі дільничних судів створювався єдиний народний суд. Кількість таких судів в кожному місті і повіті і район його дії визначались в містах – міськими радами, а в повітах – повітовими виконкомами рад. Як касаційна інстанція в кожному повіті були створені Ради (з’їзди) народних суддів. До них входили всі народні судді повіту. У діяльності радянських судів на перший план висувалася їх роль як органів придушення опору класових противників.

   Тому в системі судів центральне місце належало революційним трибуналам. Тимчасове положення від 20 лютого 1919 p. запроваджувало революційні трибунали по одному на губернію. Число членів трибуналу встановлював губвиконком, але воно не могло бути меншим 15. Справи розглядалися у складі 5, а з березня 1920 p. – 3 членів трибуналу.

   В процесі подальшого судового будівництва Рада Народних Комісарів УРСР 26 жовтня 1920 року прийняла нове Положення про народний суд, за яким народні судді мусили мати обов’язки до стажу роботи, теоретичну або практичну підготовку. Запроваджувався також новий порядок, за яким судді, обрані Радами на місцях, затверджувались і могли бути достроково відкликані губвиконкомами.

   Основою судової реформи стала постанова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету (ВЦВК) від 16 грудня 1922р., якою було затверджено Положення про судоустрій УРСР щодо судової системи України за часів Радянського Союзу, слід відмітити те, що вона не охоплювала весь об’єм справ, пов’язаних із засудженням (особливо до 50-х років). Йдеться про позасудові процеси щодо “ворогів народу”.

    Було створене Державне політичне управління, яке користувалося правом проведення позасудових репресій. Також слід відмітити так звані  «двійки» та “трійки”, коли декілька партійних керівників вирішували справу щодо вчинків, що в той час кваліфікувалися як державні злочини.

    Разом з тим судова система УРСР веде відлік своєї діяльності від 1923 р., коли відповідно до затвердженого Всеукраїнським Центральним Виконавчим Комітетом Положення про судоустрій УРСР на території республіки було утворено єдину триланкову систему судових установ:

   1) народний суд:

- у складі постійного народного судді;

- у складі постійного народного судді й двох народний засідателів;

   2) губернський суд;

   3) Верховний Суд УРСР, на який було покладено розгляд найскладніших справ. Він також був касаційною інстанцією для губернських (згодом – обласних) судів, здійснював судовий нагляд i управління.

   24 жовтня 1924 р. ВЦВК СРСР було затверджено “Основи судоустрою Союзу i союзних республік.

    Слід відмітити, що в Конституції України 1937 року в розділі ІХ “Суд і прокуратура”, зокрема в ст. 102 було закріплено первинними судовими ланками народні суди.

    25 вересня 1948 року було затверджене Положення про вибори народних суддів, у яке згодом двічі вносилися зміни. Відповідно до Положення народні судді обиралися громадянами строком на три роки на основі загального, прямого, рівного виборчого права при таємному голосуванні.

     Судова система i надалі зазнавала істотних змін, що відбивалося й на статусі народних судів. Істотно зросла їх роль після ліквідації у 1953 р. таких знарядь масових репресій, як трибунали військ МВС, а потім – i адміністративні органи, які незаконно привласнили функції правосуддя (“особлива нарада” при МВС СРСР i такі установи на місцях).

      В 1958 році було прийнято “Основи законодавства Союзу РСР і союзних республік про судоустрій в СРСР”.

    До 1960 року згідно положення про вибори народних суддів -народні судді обиралися громадянами строком на три роки на основі загального прямого, рівного виборчого права таємним голосуванням.

    30 червня 1960 року був прийнятий Закон “Про судоустрій Української РСР”,яким були розширені повноваження народних судів, в якому закріплювались такі принципи, як право громадян на судовий захист, утворення всіх судів на засадах виборності, підзвітності суддів і народних засідателів перед виборцями, колегіальний розгляд цивільних і кримінальних справ у всіх судах, ведення судочинства українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості, участь у судочинстві представників громадських організацій і трудових колективів.

     20 квітня 1978 року була прийнята нова Конституція УРСР. В ст. 150 Конституції УРСР говорилося, що всі суди формуються на засадах виборності суддів і народних засідателів. Народні судді районних (міських) народних судів обираються громадянами району (міста) на основі загального, рівного й прямого виборчого права при таємному голосуванні строком на п'ять років. Народні засідателі районних (міських) народних судів обираються на зборах громадян за місцем їх роботи або проживання відкритим голосуванням строком на два з половиною року.

    Судді й народні засідателі відповідальні перед виборцями або їхніми органами, що обрали, звітують перед ними й можуть бути ними відкликані у встановленому законом порядку.

     Народний суд у СРСР був основною ланкою радянської судової системи. Таке положення народного суду було зв'язано, насамперед, з його широкою компетенцією по здійсненню правосуддя: він розглядав як суд першої інстанції майже всі кримінальні справи, крім справ про навмисні вбивства при обтяжуючих обставинах, розкраданнях державного й громадського майна в особливо великих розмірах, державних злочинах і деякі інші, віднесеним законом до ведення інших судів; всі цивільні справи, підвідомчі судовим органам; справи про адміністративні правопорушення, за які судом застосовуються заходи адміністративного впливу.

    Положення народного суду було обумовлено й характером його взаємин із суспільством, що визначався самим поняттям "народний". Основною формою участі громадян у судовій діяльності "народного" суду було включення до складу суду народних засідателів. 

    У 1981 р. було ухвалено новий Закон “Про судоустрій Української РСР”, яким Верховний Суд було наділено правом законодавчої ініціативи. Зрозуміло, діяльність судової системи в цілому i Верховного Суду України, зокрема, в ті часи була далекою від ідеальної, бо була породженням тоталітарної системи i діяла за правилами Радянського Союзу. Після розпаду СРСР багато союзних правових актів втратили силу і на території України могли застосовуватися акти законодавства СРСР з питань, які не були врегульовані законодавством України, за умов, що вони не суперечать Конституції і законам України.

    “Початок процесу створення в Україні дійсно незалежного суду було покладено прийняттям Верховною Радою України в липні 1990 року Декларації про державний суверенітет України з проголошенням у ній розподілу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову”.Першим таким кроком направленим на побудову судової влади в УРСР явилася зміна порядку обрання суддів народних судів. Роками відпрацьовані компартійним апаратом вибори суддів населенням у відповідності до адміністративно-територіального поділу вже не могли створювати видимість “радянської демократії”.

      В 1990 році обрання суддів було віднесено до компетенції обласних рад та Верховної Ради України.

     Другим важливим кроком направленим на незалежність судової системи були зміни внесенні до Конституції України Законами УРСР від 24 жовтня 1990 року та 19 червня 1991 року “Про внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української УРСР” у відповідності до яких судді не могли бути депутатами, а також членами політичних партій та рухів. Тобто, були зроблені перші кроки до розмежування функцій судової, законодавчої та виконавчої влади в Україні.

   Новим етапом у судоустрої та судочинстві стало прийняття 28 червня 1996 року Конституції України, розділ ХШ якої присвячений організації та функціонуванню судової влади. Основоположні ж норми Конституції мали конкретизувати і деталізуватися у законах про судоустрій, статус суддів, процесуальний кодекс.

    У цей період запроваджується апеляційний та касаційний перегляд судових рішень і ліквідується перегляд судових рішень у порядку нагляду.

   Досить масштабним були зміни законодавства про судоустрій, що стосувалися структури судової системи та законодавчих норм, статусу суддів. Так, систему судів загальної юрисдикції за Законом України «Про судоустрій України» від 07 лютого 2002 року мали складати: місцеві, апеляційні суди, Апеляційний суд України, Касаційний суд України, вищі спеціалізовані суди, Верховний Суд України.

    Місцеві суди діяли  як суди першої інстанції і розглядали справи по суті.

  Наступний етап пов’язаний з прийняттям 7 липня 2010 року Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Кримінального процесуального Кодексу України від 13 квітня 2012 року, а також інших законодавчих актів і спрямований на становлення сильної і незалежної судової гілки влади, утвердження принципу верховенства права.

   Нині в Україні триває судова реформа, яка передбачає оновлення законодавства. Зокрема, прогнозується повне реформування системи судоустрою; імплементація оновлених конституційних засад правосуддя на законодавчому рівні для забезпечення незалежності (деполітизації) судової влади; посилення відповідальності судової влади перед суспільством; запровадження нових механізмів формування та кадрового оновлення суддівського корпусу.

   Відповідно до зазначених періодів становлення та розвитку судоустрою в Україні створювався та розвивався й Яготинський районний суд, де відповідно до адміністративно-територіального устрою, з 1923 року м. Яготин – районний центр Прилуцького округу Полтавської області, з 1932 року – Харківської області, з  1938 року – знову Полтавської області, з 1954 року-Київськоїобласті.

   В архіві суду збереглися матеріали діяльності суду починаючи з 20 листопада 1943 року, де наказом  № 1 по нарсуду Яготинського району Київської області від 20 листопада 1943 року відповідно до наказу по Управлінню Наркомюсту УРСР Полтавської області  № 79 Белих Олена Трофимівна приступила до виконання обов’язків народного судді народного суду Яготинського району.

                                                                                    Рішення 1943 року - архів

                                                                                Рішення 1944 року ст.1 - архів

                                                                                 Рішення 1944 року ст.2 - архів

                                                                   Протокол судового засідання 1944 року - архів

   Оскільки відсутні архівні дані щодо створення Яготинського районного суду датою його заснування можна вважати 20 листопада 1943 року (згідно архівних документів, які збереглися на сьогоднішній день). Цю дату можна вважати початком роботи  на той час народного суду Яготинського району Полтавської області.

   В той період суд працював у такому складі: народного судді Белих Олени Трохимівни, судового виконавця  Яцуна Аврама, секретаря суду Шиши Федора, секретаря судового засідання – Костини Любов, пізніше з зарахуванням до штату техробки -  Москалець Єфросинії та конюха-сторожа – Войтенко Миколи.

   З 08 серпня 1944 року відповідно до наказу Управління Наркомюсту УРСР Полтавської області  № 131  було звільнено з посади народного суддю Белих О.Т. та призначено на дану посаду Мокржанську Тетяну Наумівну.

   Наказом  № 8 від 16 квітня 1946 року на посаду народного судді Яготинського народного районного суду Полтавської області призначено Тарасенко Олексія Наумовича.

   З березня місяця 1947 року – народним суддею призначався Коблік Кирило Єлисеєвич, а з 1960 року – Погорілко Тамара Михайлівна.

   Відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР від 20 липня 1960 року № 1165 штат Яготинського районного суду Київської області включає дві штатні одиниці суддів: голови народного суду та народного судді.

   З 1966 року Яготинський районний народний суд Київської області працював у складі – голови суду Романа Андрія Івановича та народного судді – Гречаної Анастасії Григорівни а з 1979 року – голова народного суду Ковальчук Микола Дмитрович та народний суддя Червінко Катерина Степанівна.

   На той час Яготинський районний суд Київської області знаходиться в приміщенні по вул.Леніна в м.Яготині, яке було цегляне одноповерхове, складалось із 7 (семи) кімнат, двох коридорів, котельні та кладової, шиферний дах, опалення газове і мав в своєму розпорядженні транспортний засіб мотоцикл К-750-М.

                                                   Працівники Яготинського районного народного суду Київської області 1969 рік

                                                                               Яготинський районний народний суд 70 р.

                                                                                                      Кощій М.Н.

   Рішенням першої сесії Яготинської районної Ради народних депутатів ХУШ скликання – народний суддя Яготинського районного суду Київської області – Кощій Микола Ничипорович був обраний головою Яготинського районного суду Київської області і  очолював його понад 26 років. Рівень його професійних знань, досвід і стаж роботи дозволяв належними чином виконувати обов’язки голови суду. Завдяки його організаторським здібностям, тісному контакту голови суду з органами місцевої влади у 1995 році вирішено питання про виділення Яготинському районному суду Київської області нового приміщення, яке за рахунок коштів місцевого бюджету та частково за кошти державного бюджету реконструйовано. З 1995 року Яготинський районний суд Київської області переїхав у нове приміщення по вул.Незалежності, 67 в м.Яготині Київської області. Утворено всі умови для відправлення судочинства, нормальної роботи працівників суду, облаштовано кімнати для розміщення конвойної служби, роботи у суді прокурора, захисників.

   На той час суд працював у складі суддів: Червінко Катерина Степанівна, пізніше суддів Вак Володимира Івановича, Карповича Володимира Дмитрович, Литвин Лариси Іванівни.

                                                                                                       Литвин Л.І.

   Рішенням Ради суддів України від 07 листопада 2008 року головою Яготинського районного суду Київської області призначено – Литвин Ларису Іванівну, яка декілька разів переобиралась суддями районного суду і очолює Яготинський районний суд Київської області майже 10 років. За цей період суд працював у складі суддів Карповича Володимира Дмитровича, Бугіль Володимира Вячеславовича, з 2010 року судді - Кисіль Олесі Анатоліївни, з 2012 року – Бурзель Юлії Валентинівни.

   Поняття «суд» включає безліч характеристик. У першу чергу це високий професіоналізм суддів, поважне ставлення працівників суду до осіб, які беруть участь у справі, незалежність і непідкупність суддів, а також не останнє місце  в роботі суду належить умовам, в яких працюють судді та апарат суду.

   В районному суді облаштовано відеоконференцзал та зал судових засідань на першому поверсі, що забезпечує доступ до участі в судових засіданнях маломобільні групи населення та осіб з інвалідністю з метою надання належного доступу до правосуддя, відповідно до вимог чинного законодавства.

                                                                                                     Відеоконференцзал

   У трьох залах судових засідання встановлено загородження зі скла для підсудних, проведений ремонт залів  та замінено повністю меблі.

                                                                                                   Зал судових засідань

   Також було проведено ремонт фойє на другому поверсі приміщення суду, обладнано, відповідно до встановлених вимог, конвойну кімнату для тримання обвинувачених, окремо жінок та чоловіків, встановлено систему примусового провітрювання та забезпечено зв’язком з відділом поліції.

 Необхідно відмітити належну матеріально-технічну оснащеність суду комп’ютерами, засобами для технічної фіксації судового процесу, відеоконференцзв’язку, канцелярськими приладдями тощо.

    І на сьогоднішній день ми впевнено можемо сказати про те, що працюємо в гідних умовах.

   Штат Яготинського районного суду Київської області на сьогоднішній день складають: голова суду та троє суддів, керівник та заступник керівника апарату суду, помічник голови суду та три помічники суддів, чотирі секретарі судового засідання, судовий розпорядник, консультант суду, головний спеціаліст, старший секретар суду, два секретарі суду, архіваріус суду, прибиральниця службових приміщень та опалювач.

                                                               Колектив Яготинського районного суду Київської області грудень 2013

   Яготинський районний суд Київської області являється  місцевим судом загальної юрисдикції і являється судом першої інстанції.

                                                                          Яготинський районний суд Київської області 2017 рік

   Так, в 2017 році до суду надійшло близько 2120 справ та матеріалів з них: кримінальних проваджень – 69, цивільних справ – 1058 , справ адміністративного судочинства - 83, справ про адміністративні правопорушення -  468. Архів суду налічує 8644 документи. Щоденно Яготинський районний  суд Київської області відвідують близько 100 громадян.

                                                                                             Довідку склала керівник апарату Яготинського районного суду В.Селедцова