Новели ЦПК України: врегулювання спору за участю судді

 Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

 За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При цьому судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

  Особа приходить до суду фактично за вирішенням конфлікту.

 Найкращий результат при вирішенні конфлікту досягається, коли рішення ухвалено з урахуванням інтересів та потреб учасників конфлікту. Тобто критерій справедливості рішення є не менш важливим за критерій його законності.

 На сьогодні однією з найпопулярніших форм врегулювання конфліктів є медіація.

 Медіація (від лат. mediation - посередництво) - це позасудова структурована процедура врегулювання конфлікту шляхом переговорів його учасників з допомогою нейтрального посередника-медіатора. Вона дає можливість уникнути втрати часу в судових розглядах та додаткових і непередбачуваних матеріальних витрат.

 Формальне визначення медіації наводиться у ст. 1 Типового закону ЮНСІТРАЛ (Комісії ООН з міжнародного торгового права) за 2002 р. щодо міжнародних комерційних арбітражних процедур, згідно з якою медіація – це процес, коли сторони залучають третю особу або осіб з метою надання ними допомоги у мирному врегулюванні спорів, що виникають із приводу контрактних чи інших правових відносин, або пов’язані з ними.

 Особливу увагу звертає на себе правозастосовна практика США, де при вирішенні спорів за цивільними позовами в деяких штатах обов’язково використовують послуги арбітра або медіатора. Активно користуються послугами медіаторів при вирішенні цивільних спорів у Швейцарії, Канаді, країнах Бенілюкс. Більш того, в США, Сполученому Королівстві, Австрії, Бельгії, Польщі, Норвегії, Фінляндії правові норми щодо позасудового вирішення спорів закріплені на законодавчому рівні.

 Можна сказати, що у медіації є свої переваги перед юрисдикційною формою захисту:- швидкість процедури, яка може займати декілька днів;- рішення не нав’язується сторонами, а вони самі до нього приходять;- гнучкість вирішення спору;- конфіденційність;- щоб врегулювати спір, одній зі сторін не обов’язково визнавати свою відповідальність;- добровільність.

 На сьогодні в Україні медіація як позасудова форма вирішення спорів не одержала свого законодавчого оформлення.

 Що ж стосується примирних процедур у процесі судового розгляду справи, то з 15 грудня 2017 року (час набрання чинності Закону України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»), крім мирових угод, в Україні запроваджено процедуру врегулювання спору за участю судді. Ця нова процедура не є медіацією за суттю, проте досить часто можна зустріти вислови про те, що в Україні запроваджено судову медіацію.

 Врегулювання спору за участю судді – це спілкування сторін із суддею задля отримання роз’яснень та додаткової інформації з метою оцінки сторонами перспектив судового розгляду спору.

 Посередником при медіації є нейтральний та незалежний медіатор, якого обирають сторони. Посередником при врегулюванні спору за участю судді є суддя, в провадженні якого перебуває справа.

 Учасниками медіації є сторони конфлікту та медіатор, учасниками врегулювання спору за участю судді є учасники судової справи та суддя.

 Головною відмінністю врегулювання спору за участю судді є те, що суддя може: запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору (ч. 4 ст. 203 ЦПК України); під час закритих нарад суддя має право звертати увагу сторони на судову практику в аналогічних спорах, пропонувати стороні та/або її представнику можливі шляхи мирного врегулювання спору (ч. 5 ст. 203 ЦПК України); у разі укладення сторонами мирової угоди затвердити її (п. 4 ч. 1 ст. 204 ЦПК України); у разі недосягнення згоди сторонами справа передається на розгляд іншому судді (ч. 4 ст. 204 ЦПК України).

 Медіатор повинен пройти спеціальне навчання, в тому числі навчання практичним навичкам. Жодних вимог до спеціальної підготовки судді, що здійснює врегулювання спору, не передбачено, хоча така спеціальна підготовка була б досить доречною.

 Врегулювання спору за участю судді можливе до початку розгляду справи по суті, за згодою сторін. Медіацію ж можливо застосувати на будь-якій стадії і також за згодою сторін.

 Що стосується тривалості процедури необхідно зазначити, що строк медіації визначається за погодженням сторін, а врегулювання спору за участю судді можливе протягом розумного строку , але не більше тридцяти днів з дня постановлення ухвали про проведення врегулювання.

 Повторне проведення процедури медіації за бажанням сторін можливе, а при врегулюванні спору за участю судді – ні.

 Врегулювання спору за участю судді не допускається у разі, якщо у справу вступила третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.

 Велике навантаження на суддів було б за можливе зменшити шляхом розвитку інституту мирного врегулювання спору з використанням будь-яких способів мирного врегулювання спору. Це б сприяло вирішенню спору в стислі строки.

 Якщо розглядати цю процедуру крізь призму участі в процесі адвокатів, необхідно зазначити , що на сучасному етапі вона не має тієї популярності, яка дала б змогу говорити про дієвість цього інституту, оскільки, досить часто, самі адвокати, на жаль, не заінтересовані у швидкому розгляді справи.

Суддя Яготинського районного суду Київської області

Бурзель Ю.В.