Бережіть природу

Бережіть природу

Як ідеш ти на весні по парку, що плекали з давнини,

Ти побачиш на узбіччі між ковдрою зіткнану квітами чарівних пролісок та рясту,

Сміття із пластикових бутилок та стаканчиків.

О,  як зітхає Земля наша, як вмивається сльозима, як дощами рясними.

Тужить, думи думає, до коли…  її будуть труїти …

Схаменіться люди!

Це Ваш дім, домівка – то не вже Ви вдома, смітите по всюду..?

Як ідеш  ти на весні, як милує око синій пролісок і білий ряст, і трава зелена,

Люди, хай милує й Ваше око та краса земна,

Не смітіть, Ви бережіть що отримали у спадок …

Як і далі будете смітити, що передасте у спадок, яку красу побачать Ваші діти ?

Гори пластику, квіти і дерева з пластику й сміття?

То цього, хоче Ваше серце і душа?!

Схаменіться люди!

Як ідеш по місту, в сквері, парку - люди, діточки - можуть відпочити.

Від метушні, невзгод, милуватись краєвидом…

Бережіть, що в місті є,

Бережіть дерева, квіти, культурну спадщину, і парк, і сквери, створені місця для відпочинку, і  лавки в них…

Все те, що в спадок дітям можете Ви передати…

Бережіть, бо дому іншого та Землі у нас не має, бережіть, що є на даний час..

Минає час, і тільки в порівнянні, ми можемо збагнути…

Збережіть, надбане роками, виховуйте в собі, кожен риси не погані…

І лиш тоді все зміниться навколо,

І лиш тоді збагнете Ви, що ідучу взимку, влітку, восени чи навесні,

Ви милуватись будете, на втіху серцю і душі,

Тим краєвидом, де  сміття нема навколо - серед квітів, парків, скверів…

Як поважаєш себе, не смітиш і бережеш усе навколо,

Де ти живеш, мрієш і ростеш, де сміх дітей навколо

Суддя

Яготинського районного суду

Київської область                                                                                                                                           Олеся Кисіль